Правові аспекти репарацій та компенсацій для України: міжнародний досвід та перспективи

Повномасштабна агресія проти України призвела до безпрецедентних людських жертв, руйнувань та економічних втрат. У цій ситуації питання відшкодування збитків війни стає ключовим елементом відновлення справедливості та забезпечення майбутнього країни. Міжнародне право передбачає механізми притягнення держави-агресора до відповідальності, центральне місце серед яких займають репарації та компенсації.

Поняття репарацій та компенсацій у міжнародному праві

Згідно з міжнародно-правовою доктриною, репарації – це форма міжнародно-правової відповідальності держави-порушника за вчинене нею міжнародно-протиправне діяння. Їх основна мета – ліквідувати наслідки протиправного діяння і, по можливості, відновити ситуацію, яка існувала до його вчинення (restitutio in integrum).

Репарації можуть приймати різні форми, включаючи:

• Грошові виплати державі або постраждалим особам.
• Натуральні репарації (повернення майна, відновлення зруйнованих об’єктів).
• Символічні репарації (визнання провини, публічні вибачення, меморіальні заходи).

Компенсації (компенсації Україна) є частиною репарацій і являють собою грошові виплати за шкоду, яка не може бути повністю відшкодована шляхом реституції (відновлення). Це можуть бути індивідуальні компенсації фізичним особам за матеріальну, моральну та фізичну шкоду, заподіяну, зокрема, в результаті військових злочинів, та колективні компенсації, спрямовані на відновлення постраждалих громад.

Міжнародні механізми відшкодування збитків від агресії

Прецеденти репарацій

Найбільш релевантним прикладом є Компенсаційна комісія ООН (UNCC), створена після агресії Іраку проти Кувейту. UNCC розглядала вимоги про компенсацію і використовувала доходи від продажу іракської нафти для наповнення репараційного фонду. Цей досвід створення примусового механізму є ключовим орієнтиром для України.

Резолюції ООН

Важливою правовою підставою для репарації України стала резолюція Генеральної Асамблеї ООН ES-11/5 (листопад 2022 р.). ГА ООН визнала, що Російська Федерація повинна нести правові наслідки своїх міжнародно-протиправних діянь, включаючи відшкодування збитків. Резолюція рекомендувала створити Міжнародний реєстр збитків для реєстрації доказів.

Правові підстави для стягнення репарацій з агресора

Головною правовою підставою є принцип, закріплений у резолюціях Генеральної Асамблеї ООН, що будь-яка держава, яка порушила міжнародне право, зобов’язана відшкодувати збитки, війна якими була спровокована. Це випливає з права справедливості та норм, закріплених, зокрема, в Женевських конвенціях 1949 року та Додаткових протоколах, які регулюють міжнародне гуманітарне право і передбачають відповідальність за порушення. Визнання агресії Росії більшістю країн світу та відповідними резолюціями ООН формує міцну основу для вимоги репарації України.

Міжнародний досвід отримання компенсацій після конфліктів

Світова історія знає прецеденти репарацій, які доводять можливість стягнення компенсацій з держави-агресора.

• Репарації після Першої світової війни (Версальський договір 1919 р.), коли Німеччина була зобов’язана виплатити значні суми союзним державам.
• Репарації після Другої світової війни, коли країни Осі, включаючи Німеччину, здійснювали виплати і передачу майна постраждалим країнам.
• Компенсаційна комісія ООН після війни в Перській затоці (1991 р.), яка зобов’язала Ірак виплатити компенсації фізичним і юридичним особам, а також державам, які постраждали від його агресії. Цей досвід є найбільш релевантним для створення аналогічного механізму для України.

Перспективи створення спеціального фонду для України

Ключовим інструментом для забезпечення компенсації Україні бачиться створення спеціалізованого репараційного фонду або фонду відновлення України. Ідеї включають використання заморожених російських активів. Резолюції ООН і політична воля країн G7 спрямовані на розробку такого механізму, який забезпечить швидке надходження коштів для відновлення.

Юридичні кроки для отримання компенсацій

Процес отримання репарації Україна є багаторівневим і комплексним, що вимагає скоординованих дій на державному та міжнародному рівнях, а також кваліфікованої юридичної допомоги репарації для постраждалих громадян.

Створення реєстру збитків

Першочерговим кроком стало створення Реєстру збитків (The Register of Damage for Ukraine – RD4U). Реєстр служить для документування доказів «збитків, втрат або шкоди, заподіяних усім зацікавленим фізичним та юридичним особам, а також державі Україна» внаслідок агресії.

Визначення збитків

Чітке визначення збитків – це основа для майбутніх позовів. Воно включає:

• Прямі збитки (руйнування інфраструктури, житла, промислових об’єктів).
• Непрямі збитки (втрати від зупинки виробництва, недоотриманий прибуток, екологічна шкода).
• Немайнові збитки (моральна шкода, шкода здоров’ю).

Документування втрат

Громадяни та юридичні особи повинні ретельно документувати втрати, збираючи всі докази: фото- та відеофіксацію, свідчення очевидців, офіційні довідки, висновки експертів. Якісний юридичний супровід на цьому етапі є критично важливим.

Конфіскація заморожених активів

Ключовим і найбільш обговорюваним джерелом фінансування репараційного фонду є конфіскація активів російського Центрального банку та інших суверенних активів, заморожених у юрисдикціях країн-партнерів. Хоча існують дискусії про відповідність повної конфіскації міжнародному праву (наприклад, позиція Франції), багато експертів стверджують, що в якості «законних контрзаходів» проти кричущого порушення Статуту ООН такий захід є допустимим.

Міжнародні суди

Звернення до міжнародного суду (наприклад, Міжнародний Суд ООН, Європейський Суд з прав людини) ініціювання розслідувань Міжнародним Кримінальним Судом (МКС) щодо військових злочинів також відіграє важливу роль. Хоча рішення цих судів не завжди передбачають прямі репарації державі в цілому, вони зміцнюють правову позицію України і створюють політичний тиск.

Позови в національних судах

Позови проти агресора можуть подаватися і в національних судах іноземних держав (США, Канада, Європа) з вимогою звернути стягнення на державне або комерційне майно агресора.

Роль міжнародних організацій

Підтримка Резолюції ООН і активна роль міжнародних організацій (ЄС, G7, Світовий банк) у створенні фінансової та юридичної архітектури для відшкодування збитків війни є критично важливою для успіху.

Процес отримання репарацій Україною – це тривалий і складний юридичний марафон, який, тим не менш, має міцні підстави в міжнародному праві. Успіх залежить від політичної волі партнерів і якості юридичної роботи з документування втрат та створення ефективних міжнародних механізмів компенсації. Громадянам і бізнесу України вкрай важливо використовувати всі доступні інструменти, включаючи юридичну допомогу з репарацій та консультації адвоката з міграційного права з питань, пов’язаних не тільки з компенсацією, але й з іншими правовими викликами воєнного часу, наприклад, пов’язаними з міграцією та виїздом за кордон. (Детальніше про це можна дізнатися в спеціалізованих статтях, таких як: Юридична допомога при виїзді за кордон: правила, документи, обмеження). Кінцева мета – не просто фінансове відшкодування збитків, а й утвердження права справедливості та принципу невідворотності відповідальності за агресію.