Розподіл майна при розлученні: всі нюанси та підводні камені

Процес розірвання шлюбу – це завжди емоційно складний період, в якому юридичні питання, пов’язані з розподілом нажитого майна, часто стають найбільш гострими та заплутаними. В Україні поділ майна при розлученні регулюється Сімейним кодексом України (далі – СКУ), зокрема, статтями 60-72, що встановлюють принципи спільної сумісної власності подружжя та порядок її поділу. Розуміння всіх нюансів і «підводних каменів» цього процесу є життєво важливим для захисту своїх інтересів. Професійна підтримка, яку може надати юридична компанія Justice, має вирішальне значення для мінімізації ризиків і досягнення справедливого результату.

Що підлягає розподілу при розлученні?

Відповідно до статті 60 СКУ, майно, придбане подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, незалежно від того, на чиє ім’я воно зареєстроване. Воно підлягає розподілу.

До майна, що підлягає розподілу, належать:

• Нерухомість: квартири, будинки, земельні ділянки, придбані в шлюбі.
• Рухоме майно: автомобілі, побутова техніка, меблі, предмети розкоші.
• Грошові кошти: вклади на банківських рахунках, готівкові кошти, цінні папери.
• Бізнес-активи та частки: частки в статутному капіталі, акції, паї, придбані за рахунок спільних коштів.
• Боргові зобов’язання: кредити, позики (про це докладніше нижче).

Докази придбання майна

Ключовим «підводним каменем» є необхідність довести, що майно було придбано саме в шлюбі і за спільні кошти. Доказами можуть служити договори купівлі-продажу, банківські виписки, квитанції, свідоцтва про реєстрацію, а також свідчення свідків. Без належної документації, особливо в разі великих покупок, довести статус спільної власності може бути вкрай складно.

Як ділиться спільне майно?

Загальне правило, закріплене статтею 70 СКУ, говорить, що частки дружини і чоловіка в спільній спільній власності є рівними (50/50). При цьому не має значення, що один з подружжя не мав самостійного заробітку з поважної причини (наприклад, займався веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або отриманням освіти).

Однак принцип рівності часток не є абсолютним:

1. Збільшення частки: Суд може відступити від принципу рівності часток, збільшивши частку одного з подружжя, якщо з ним проживають неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти (стаття 70 СКУ). Суд при цьому повинен враховувати інтереси дітей.
2. Договірний поділ (Мирова угода): Подружжя має право поділити майно за взаємною згодою шляхом укладення договору про поділ майна (стаття 69 СК УКРАЇНИ). Якщо мова йде про нерухоме майно (квартира, будинок), такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Це найшвидший, передбачуваний і найменш витратний спосіб завершити шлюборозлучний процес.

Мирова угода

Мирова угода або договірний поділ дозволяє подружжю самостійно визначити, як поділити майно, відступивши від принципу 50/50, якщо вони вважають це справедливим. Вона може бути укладена як до звернення до суду, так і в рамках судового процесу. Перевага полягає в економії часу, коштів і збереженні більш-менш конструктивних відносин.

Роль медіації

У процесі досягнення мирової угоди все більш важливу роль відіграє медіація. Це процес переговорів за участю нейтрального посередника-медіатора, який допомагає подружжю дійти взаємоприйнятного рішення щодо поділу майна при розлученні, не доводячи справу до затяжних судових баталій.

Розподіл боргів при розлученні

Згідно зі статтею 60 СКУ, не тільки майно, але й боргові зобов’язання (кредити, позики), що виникли в інтересах сім’ї під час шлюбу, вважаються спільними і підлягають розподілу пропорційно часткам подружжя. Важливо довести, що кошти були витрачені саме на потреби сім’ї, а не на особисті цілі одного з подружжя. В іншому випадку борг може бути визнаний особистим.

Шлюбний договір і його роль

Шлюбний договір (статті 92-103 СКУ) – найефективніший спосіб уникнути суперечок про поділ майна при розлученні. Він дозволяє подружжю заздалегідь визначити правовий режим майна (чи буде воно особистою приватною або спільною власністю), а також порядок його поділу в разі розлучення. Умови шлюбного договору мають пріоритет над загальними нормами Сімейного кодексу. Цей документ повинен бути укладений у письмовій формі та нотаріально засвідчений.

Особливості поділу бізнесу та акцій

Розділ майна при розлученні ускладнюється, коли у складі спільної власності є бізнес-активи, корпоративні права або акції.

1. Корпоративні права: Якщо один з подружжя є засновником юридичної особи, то розділу підлягає не сам бізнес, а частка в статутному капіталі або акції, придбані в шлюбі за спільні кошти.
2. Розділ у натурі vs. компенсація: В ідеалі, частка в бізнесі ділиться в натурі. Однак найчастіше, для збереження цілісності бізнесу, одному з подружжя присуджується частка, а другому виплачується грошова компенсація, еквівалентна половині вартості цієї частки.

Оцінка майна

Для визначення розміру компенсації або вартості частки в бізнесі обов’язковим етапом є оцінка майна. Вона проводиться експертом-оцінювачем. Оцінка також необхідна при судовому поділі майна при розлученні для всіх великих об’єктів (нерухомість, транспорт). Суд приймає рішення, ґрунтуючись на експертній оцінці.

Судовий порядок поділу майна

Якщо подружжя не змогло дійти згоди про поділ майна при розлученні (шляхом укладення договору або мирової угоди), спір вирішується в судовому порядку.

Для цього необхідно подати позовну заяву до суду, додавши всі документи, що підтверджують право спільної власності та факт придбання майна в шлюбі. Термін позовної давності для вимоги про поділ майна, згідно зі статтею 72 СКУ, становить три роки з дня, коли один із подружжя дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Права дітей при розподілі майна

Права дітей нерозривно пов’язані з майновими питаннями батьків, в тому числі через зобов’язання по аліментах. Згідно зі статтею 70 СКУ, в інтересах неповнолітніх дітей, суд може відступити від принципу рівності часток на користь того з подружжя, з ким діти будуть проживати.

Крім того, особистою приватною власністю дитини, що не підлягає розподілу, є речі індивідуального користування (одяг, взуття, іграшки, музичні інструменти тощо), а також майно, придбане батьками (одним з них) для розвитку дитини (ст. 57 СКУ).

Важливо зазначити, що питання місця проживання дитини та стягнення аліментів розглядаються окремо від поділу майна при розлученні, хоча і часто паралельно. Більш детально про права та обов’язки батьків, зокрема, у визначенні місця проживання дитини, можна прочитати в нашому матеріалі за посиланням.

Розподіл майна при розлученні в Україні – це комплексний юридичний процес, що вимагає уважного ставлення до деталей, збору доказової бази та чіткого розуміння норм Сімейного кодексу України. Відсутність шлюбного договору ускладнює ситуацію, але можливість домовитися або укласти мирову угоду завжди залишається. Звернення до кваліфікованого адвоката з сімейного права дозволить правильно провести оцінку майна, зібрати необхідні докази придбання майна і захистити законні права, особливо коли справа стосується інтересів неповнолітніх дітей і виплати аліментів.